Казка «Лисичка і Журавель»

Були собі Лисичка та Журавель. От якось зустрілися вони на лузі та й вирішили потоваришувати:
— Приходь, Журавлику, до мене в гості! Я тебе смачно почастую, як найкращого приятеля!

Приходить Журавель до Лисички наступного дня. А Лисичка наварила молочної манної кашки, виклала на пласку тарілку, розмазала тоненько та й припрошує лагідно:
— Їж, мій милий кумочку, не соромся! Сама готувала, щиро пригощаю!

Журавель до тарілки — стук-стук довгим дзьобом! Стукав, стукав, та ні краплинки кашки не вхопив, бо дзьоб ковзає по мілкій тарілці. А Лисичка тим часом своїм язичком лизь-лизь — та й сама швиденько всю кашку злизала!

Злизала Лисичка все до крихти та й каже невинно:
— Ой, вибачай, Журавлику, більше не маю чим тебе пригостити, все з’їли!
— Спасибі й на цьому, Лисичко, — відповів Журавель стримано. — А завтра ти приходь до мене на обід, я тобі віддячу.

Наступного дня Лисичка вбралася, хвостик розчесала та біжить до Журавля — сподівається наїстися досхочу. А Журавель зварив запашну страву з м’ясом, квасолею та бурячком, подрібнив дрібненько, склав у високий глечик із вузькою та довгою шийкою, поставив на стіл і каже:
— Пригощайся, люба кумонько! Не соромся, пригощайся від душі!

Лисичка круть коло глечика, верть мордочкою — і нюхає, і лизне шийку, а до страви ніяк не дістанеться! Голова в глечик не лізе, лапкою теж нічого не дістати. А Журавель устромить свій довгий дзьоб у глечик — та шматочок за шматочком, поки все смачно не перекусив!

— Вибачай, Лисичко, більше нічого немає, все скуштували!
Пішла Лисичка додому голодна, ображена та сердита. Сподівалася чужим коштом поживитися, а вийшло так, як сама й заслужила. Відтоді й перестала Лисичка з Журавлем дружити.